Програма гуртка "Історичне краєзнавство"
Містить завдання для перевірки (тести, анкети, питання для самоперевірки, розробки шкільних та позашкільних заходів, сценаріїв, свят) 

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ВІННИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, СПОРТУ,

КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ

«Палітра педагогічної майстерності»

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ВІННИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, СПОРТУ,

КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ

«Палітра педагогічної майстерності»

           

м. Вінниця

2012

Упорядник:

Гладун О.В., методист методичного відділу.

Ухвалено до друку методичною радою Вінницького обласного центру туризму, спорту, краєзнавства та екскурсій (протокол № 2 від 14.03.2012р.).

Рецензенти:

Директор Вінницького обласного центру туризму, спорту, краєзнавства та екскурсій Юхнович Л.М.; заступник директора з навчально-виховної роботи Андрущак Т.І.; завідувачка методичним відділом Строкаченко В.В.

У збірник увійшли авторська програма «Історики-краєзнавці» та матеріали її практичної реалізації Ковалем О.І., керівником гуртка Вінницького обласного центру туризму, спорту, краєзнавства та екскурсій. Видання розкриває актуальні питання туристсько-краєзнавчої роботи, роль і функції патріотичного виховання у розвитку цілісної особистості учнівської молоді. Особливу увагу зосереджено на формуванні в учнів навичок науково-дослідницької роботи.

Зміст

Передмова………………………………………………………………..………..5

Тематичний план занять гуртка з історичного краєзнавства молодшої та старшої груп……………………………………………………………………….6

Програма роботи історико-краєзнавчого гуртка……………………..…………7

Використані джерела…………………………………………………………..12

І «Людина перестає думати, коли перестає шукати» (науково-дослідницька  робота)………………………………………………….……………………......14

1.1.          Топоніміка населеного пункту (анкета)………………….…...…..15

1.2.          Інтерв’ю…………………………………………………………..…16

1.3.          Схема-план викладу історії населеного пункту……….…………17

1.4.          Тематичне заняття «Помічники історії»…………………..….…..18

ІІ «Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, простелилась нам юним під ноги» (туристсько-краєзнавчий напрям)…………………………………………………………….20

         2.1. «Історія місцевого самоврядування міста Гнівані»………………..21

         2.2. «Нас кличуть невідані дороги» ………………………………….....24

ІІІ «Народ мій є! В його гарячих жилах козацька кров пульсує і гуде!» (національно-патріотичне виховання)…………….………………………….25

         3.1. «Свято козацької слави»……………………………………………..25

         3.2. «Відкриття гніванських краєзнавців: Місцями Кармалюкової  слави»……………………………………………………………………………..28

Передмова

Олександр Іванович Коваль − керівник гуртків Вінницького обласного центру туризму, спорту, краєзнавства та екскурсій, історик-дослідник, краєзнавець, засновник Гніванської школи бойового гопака імені Данила Нечая, завідувач шкільного музею та кабінету краєзнавства, автор низки наукових праць, активний дослідник козацької минувшини.

 Багато уваги Коваль О.І. приділяє вивченню рідної землі, робить це вміло  і нетрадиційно. Педагог пропонує нестандартні форми роботи з учнями. Сценарії позаурочних заходів, тематичних занять, свят, екскурсійних походів, розроблених учителем, сприяють поглибленому вивченню не лише історії рідного краю і його традиційної культури, а й української мови, літератури та інших предметів гуманітарного профілю.

Результативність програми підтверджена неодноразовими перемогами гуртківців О.Коваля у Всеукраїнській (Міжрегіональній) краєзнавчій конференції учнівської молоді «Мій рідний край, моя земля очима сучасників», участю у історико-краєзнавчих конференціях Вінницького державного педагогічного університету, Всеукраїнському зльоті юних туристів-краєзнавців, активістів руху учнівської молоді «Моя земля – земля моїх батьків».

Програма гуртка «Історики-краєзнавці»

Дана програма визначає основи підготовки юних істориків-краєзнавців, які вивчають історію рідного краю, як складову частину вітчизняної та світової історії.  Мета програми полягає у навчанні школярів виконувати пошукові завдання за краєзнавчими дослідженнями, ознайомлювати їх з історичними та природними багатствами рідного краю, пам’ятками історії, архітектури, мистецтва.

Метою роботи гуртка є: формування історичних знань, розвиток мислення, підготовка до свідомої активної участі у житті, усвідомлення ролі та значення  історії України.

Заняття гуртка сприяє:

 -       розвитку історичної свідомості, визначенню ролі людини в історії, розвитку системного та творчого мислення;

-        вихованню поваги та любові до історії, традицій, побуту українського народу, національних та загальнолюдських цінностей;

-        формуванню власної точки зору та критичного ставлення до інформації;

-       розвитку в учнів інтересу та поваги до історії і культури свого народу та інших народів.

Заняття гуртка проводяться тричі на тиждень із поєднанням теоретичних та практичних занять.

Гуртківці мають знати:

  - правила техніки безпеки;

  - історію краєзнавства;

 - основи архівної справи;

-   фактичний матеріал з історії рідного краю;   

 - культуру українського народу і свого краю;

 - схему та опис маршруту краєзнавчої подорожі;

- джерела з історії рідного краю;

- типи пам'ятників археології та культури;

- економіку, природу, геологію, фольклор, традиції рідного краю;

- проблеми у розвитку рідного краю та шляхи їхнього розв'язання.

Гуртківці мають вміти:

- систематизувати зібраний матеріал;

- аналізувати зібраний матеріал;

- працювати із першоджерелами;

- працювати із респондентами;

- брати участь у походах, екскурсіях, розкопках;

- оформляти звіт про краєзнавчу експедицію;

- писати наукові розвідки і захищати їх;

- працювати з фондами музею;

- відбирати, обліковувати, зберігати експонати;

-  проводити екскурсії у шкільному музеї;

- організовувати вікторини, диспути, конференції з краєзнавчих питань;

- орієнтуватись на місцевості;

- бути сильним, витривалим, мужнім, товариським.

Тематичний план гуртка з історичного краєзнавства молодшої та старшої груп

№ п/п	Назва теми	Кількість          годин
		Всього	Теоретичних	Практичних
				В приміщенні	На місцевості
1.	Вступні заняття		4
2.	Ознайомлення з пам'ятниками археології краю		20	8	24
3.	Ознайомлення з пам'ятниками культури природи		18	6	12
4.	Комплексне вивчення рідного краю		20	10	10
5.	Туристсько-краєзнавчі можливості рідного краю		12	6	8
6.	Видатні діячі краю		12	6	6
7.	Записи історичних спостережень		10	8	6
8.	Історико-краєзнавча експедиція		40	22	22
9.	Музейна робота		38	16	14
10.	Наукова робота		30	14	8
11.	Участь у масових заходах		8	10
12.	Підсумкові заняття			4
Всього		432	232	100	100

Програма роботи історико-краєзнавчого гуртка

1.Вступні заняття:

- набір груп учнів;

- підготовка приміщення для занять;

- мета, основний зміст роботи гуртків;

- завдання роботи гуртків;

- особливості роботи істориків-краєзнавців

(теоретичні - 4 години).

2. Знайомство з пам'ятками археології краю
Теоретичні, 20 годин:

Поселення, селища, городища; захоронення: могильники, кургани, жальники; скульптури та наскельні зображення; робота з літературою;

Практичні, 32 години:

- вироблення навичок та вмінь датувати культурний шар;

- визначення типу археологічних пам'яток;

- участь у археологічних розкопках;

- датування речових джерел;

- реставрація посуду;

- збір речових пам'яток та розміщення їх у шкільному музеї;

- способи збереження пам'яток;

- походи, екскурсії, експедиції.

3. Знайомство з пам'ятками культури і природи рідного
краю:

Теоретичні, 18 годин:

визначення та опис пам'яток культури; паспортизація пам'яток культури; їх

збереження; вивчення літератури; ознайомлення з навколишнім природним середовищем; визначення природно-заповідного фонду; охорона природи; роль юних краєзнавців у збереженні природи.

Практичні, 18 годин:

- опис об'єктів природи;

- складання карт місцевості;

- зустрічі з фахівцями;

- вивчення об'єктів природи та їх охорони.

4. Комплексне вивчення рідного краю.

Теоретичні, 20 годин:

історія рідного краю, його територія, населення, межі;

пам'ятні місця;

символіка рідного краю;

документи та література про рідний край;

учасники історичних подій;

пам'ятки матеріальної та духовної культури;

топоніміка, фольклор, етнографія краю;

фото документи;

роль нумізматики, фалеристики, сфрагістики у вивченні рідного краю.

Практичні, 20 годин:

Складання паспорта краєзнавчого об'єкта; Записи спогадів учасників подій та старожилів;

Дослідницька, пошукова робота зі збору легенд, переказів, пісень, обрядів, речових джерел;

Участь юних істориків-краєзнавців у масових заходах в рамках руху «Моя земля-земля моїх батьків» та експедиції «Краса та біль України»;

5.Туристсько-краєзнавчі можливості рідного краю

 Теоретичні, 12 годин:

пам'ятки природи, історії, культури рідного краю, їхнє значення та місце в

історії держави;

пропаганда по їх збереженню;

форма охорони пам'яток: державна, громадська, індивідуальна;

Практичні, 14 годин:

наукові дослідження пам'яток краю; складання туристичного маршруту рідним краєм; оформлення карти екскурсій і походів рідним краєм; зустрічі з цікавими людьми.

6. Видатні діячі краю
Теоретичні, 12 годин:

забуті імена;

пам'ятні місця, пов'язані з видатними діячами рідного краю; винахідники, заслужені діячі, майстри, співаки.

Практичні, 12 годин:

зустрічі з видатними діячами; фотографування, записи розповідей; збереження пам'ятних місць.

7. Записи історичних спостережень
Теоретичні, 10 годин:

правила фіксування історичних подій; хронологія та синхронологія; точність та достовірність записів;

зняття копій з документів, зберігання копій та документів.

Практичні, 12 годин:

фіксування історичних подій; записи спогадів;

робота з першоджерелами, каталогами, у фондах музеїв, архівах; відеозаписи та монтаж заходів.

8. Історико-краєзнавча експедиція

Теоретичні, 40 годин:

маршрут експедиції;

вивчення подій району експедиції за джерелами; одержання консультацій та відомостей від спеціалістів; виконання експедиційних завдань;

вивчення фактів і подій, підбивання підсумків експедицій.

Практичні, 44 години:

складання маршруту експедиції; обробка зібраного матеріалу;

перевірка фактів і дат, виявлених у ході експедиції;

підготовка звіту у вигляді рефератів, повідомлень, наукових розвідок;

оформлення стендів, фотоальбомів;

пропаганда експедиції у матеріалах преси;

організація виставок, проведення тематичних вечорів.

9. Музейна робота
Теоретичні, 38 годин:

основний та допоміжний фонди музею; відбір, облік, збереження експонатів; план робота музею;

план проведення екскурсій у шкільному музеї.

Практичні, 30 години:

впорядкування експонатів та виготовлення стендів музею за тематикою;

збирання, облік, збереження експонатів;

організація та проведення екскурсій, масових заходів у музеї;

10. Наукова робота
Теоретичні, 30 годин

вивчення літератури рідного краю;

вироблення навичок і вмінь роботи у бібліотеках, архівах, музеях, інших установах .

Практичні, 22 години:

видання брошур, буклетів, книг з історії рідного краю; публікація краєзнавчого матеріалу в пресі;

організація науково-практичних конференцій, зустрічей, круглих столів.

11. Участь у масових заходах
Теоретичні, 8 годин:

підготовка вікторин, конференцій, вечорів, презентацій нових видань краєзнавчого характеру;

підготовка концертів, театральних вистав з історії рідного краю.

Практичні, 10 години:

проведення вікторин, науково-теоретичних та науково-практичних конференцій на краєзнавчі теми;

проведення вечорів, екскурсій, презентація нових видань, публікацій з історії рідного краю, концерти, виставки, вистави.

12. Підсумкові заняття
Практичні, 4 години:

підсумок роботи груп юних істориків-краєзнавців;

звіти про роботу за рік;

анкетування;

вручення грамот, дипломів кращим краєзнавцям; оформлення дошки пошани шкільної стінгазети.

                   

Використані джерела:

1. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини. − Вінниця, 2000;

2.  Допоміжні історичні дисципліни., − К., 1964;

3. Н.С. Борисов. Методика историко-краеведческой работы в школе. −Москва, 1982;

4. Д.А. Авдусин. Полевая археология СССР. −  Москва, 1972;

5. О. Коваль. Ілюстрована історія Тиврівщини., − Тиврів, 1993-94;

6. О. Коваль. Історія міста Гнівань. − Вінниця, 2004;

7. Историческое краеведение. За ред. Г. Матюшина.  − Москва, 1987;

8. Подільська старовина. Науковий збірник. − Вінниця, 1998;

9. І. Михальчишин. Стародавня історія України.  − Львів, 1996;

10.В.С. Дець. Немирівщина.  − Немирів, 1999;
11.І.  Шовкопляс. Основи археології.  – К., 1972;

12.М. Грушевський. Ілюстрована історія України. −  К, 1990;

13.Нариси історії Поділля. − Хмельницький, 1990;

14.Історія міст і сіл. Вінницька область. – К., 1971;

15.Вінниччина в датах. − Вінниця, 2000;

16.А. Бірюков. Супутник туриста. −  К., 1991;

17.История Украинской ССР в десяти томах. – К., 1981;

18.В.Д. Отамановський: Вінниця в XIV- XVIII ст. − Вінниця, 1993.

Розроблені Ковалем О.І. виховні заходи, сценарії, свята привертають увагу через нетрадиційні методи роботи. Педагог ефективно використовує у позашкільному курсі виховання учнів методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності, що спрямовані на вивчення історії рідного краю, розширення світоглядних позицій вихованців.

Олександр Іванович із вихованцями активно працюють над дослідженнями різних аспектів історії рідного краю, України, займається ґрунтовним вивченням фольклорних процесів, збором археологічної, геологічної, краєзнавчої інформації, детально досліджує добу козацтва, а спорт і туризм уже давно стали невід’ємною частиною життя учителя.

У даній програмі автор акцентує увагу на таких напрямах діяльності: науково-дослідницький, туристсько-краєзнавчий, національно-патріотичний.

І Людина перестає думати, коли перестає шукати

Науково-дослідницький рівень передбачає участь гуртківців у історико-краєзнавчих конференціях Вінницького державного педагогічного університету, II Всеукраїнській (VI Міжрегіональній) краєзнавчій конференції учнівської молоді «Мій рідний край, моя земля очима сучасників», Всеукраїнському зльоті юних туристів-краєзнавців, активістів руху учнівської молоді «Моя земля – земля моїх батьків», дослідженні історії, ремесел та промислів рідного краю.

Колектив учнів Гніванської ЗОШ I-IIIст. № 2 працював над науково-дослідницькою роботою «Обробка каменю – традиційний промисел Гнівані».

Для написання роботи використані матеріали шкільного музею, архівні дані, спогади старожилів, дослідження краєзнавців. Учні працювали у бібліотеці та архіві, використовуючи поради Коваля О.І. щодо «Роботи у бібліотеці», «Роботи в архівних установах», питальники для вивчення топоніміки історії рідного краю, схеми-плани викладу матеріалу.

Відомо, що виготовлення виробів з місцевого граніту – давній традиційний промисел гніванських майстрів. Їх вироби користуються попитом не лише на теренах України, але й у Москві, Відні, Варшаві, Петербурзі та інших містах Європи. Дослідники зосередили увагу на промисловому видобутку каменю, описали вироби меморіальної пластики, життєвий шлях провідних майстрів, долю та призначення їх виробів. Гніванським краєзнавцям вдалося зібрати унікальну колекцію виробів майстрів та описати її.  Авторська група (учні 6 – 10 класу) на чолі зі своїм керівником Ковалем О.І. вважають, що дослідження стане у нагоді туристам-краєзнавцям, студентам та учителям.

Наукове дослідження про обробіток каменю у Гнівані, як традиційний промисел, знайшло місце у матеріалах місцевої преси: районній газеті «Маяк», обласних газетах «Вінниччина», «33 канал».

На I Всеукраїнській краєзнавчій конференції у м. Миколаєві цю тему захищав представник авторської групи, як результат пошукової роботи краєзнавців історичного гуртка.

Тема обговорювалась на шкільних та районних науково-практичних конференціях, а також лягла в основу книги про обробіток каменю у Гнівані до 140-річчя гніванського кар’єру.

Для написання роботи дослідницького характеру, об’єктом вивчення якої є історія розвитку населеного пункту, матеріальної і духовної скарбниці народу, виду народного промислу (ремесла) тощо, необхідно звертатись до топонімічної анкети, яку пропонує Коваль О.І. Ця форма роботи допоможе швидше та ефективніше зібрати необхідну інформацію на початковому етапі роботи.

Реципієнти (інформатори) допоможуть побачити та збагнути історичну дійсність явища.

1.1.Топоніміка населеного пункту (анкета)

1. Назва населеного пункту (місто, районний центр, селище міського типу, село, хутір), до якої територіальної громади, ради, району, області він належить?

2.  Як називають мешканців населеного  пункту?

3. Вкажіть народні назви кутків, вулиць, присілків, яке їхнє походження?

4.  Які назви мають довколишні ліси, гаї, парки, річки, струмки, джерела,

ставки,  левади тощо?

5.  Які назви мають поля навколо населеного пункту?

6.  Як називають пагорби, долини в околицях населеного пункту?

7.  Які корисні копалини вашої місцевості Ви знаєте?

8.  Які назви населеного пункту пов'язані з історією Поділля і України?

9. Опишіть, при наявності, фоніми (назви курганів) біля Вашого населеного пункту.

10. Чи є у Вашому населеному пункті або навколо нього місця, які шануються всіма жителями? Вкажіть їх назви та поясніть, чому їх шанують?

11. Чи є у Вашому населеному пункті або навколо нього цілющі криниці (джерела), окремі дерева, гаї тощо, які вважаються священними? Вкажіть їх назву та поясніть їх походження. Які легенди, перекази та повір’я пов’язані з ними? 

12. Чи є у Вашому краї місця, пов’язані із переказами про заховані «чарівні скарби»? вкажіть їх. Запишіть перекази та легенди про них.

13. Чи є у Вашому населеному пункті підземні ходи? Що про них розповідають?

14. Як колись і тепер називаються агроніми (площі)?

15. Вкажіть назви підприємств (ергонімів).

16. Опишіть печери та скельні навіси (спелеоніми).

17. Нанесіть на карту-схему всі зібрані Вами відомості.

18. Зафотографуйте усі виявлені Вами місця з топонімами.

19. Вкажіть джерела (реципієнтів) та літературу, які Ви використали під час дослідження теми, зробивши посилання таким чином:

Записано автором 14 лютого 2005 року від Іванова Івана Івановича, 1915 року народження, жителя с. Вороновиця.    або

 Відповіді зібрав__________ Дата__________

Інтерв’ювання – це одна із найпоширеніших форм збору інформації, що також рекомендує Коваль О.І. Для вдалого інтерв’ю потрібно попередньо визначити тему та мету роботи, чіткі та конкретні запитання.

У практиці опитувань метод інтерв’ю використовують рідше, ніж анкетування, що зумовлено недостатнім розвитком мережі спеціально підготовлених інтерв’юерів. Однак, Коваль О.І. навчає гуртківців методам ефективного інтерв’ювання, правильному збору інформації, професійній обробці тексту.

Інтерв’ю ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв’юером та респондентом з метою отримання даних, що цікавлять дослідника. Народознавчий збір інформації з допомогою цього методу відрізняється від інтерв’ю інших галузей знань. Питання народознавчого характеру мають бути поставлені таким чином, щоб якомога реалістичніше висвітлити картину минулого, уявити історичну дійсність. Лише завдяки правильно проведеному інтерв’ю пошуково-дослідницька робота матиме ефективний результат.

1.2.Інтерв'ю

Інтерв’ю – це різновид розмови, бесіди між двома і більше особами. Особливості інтерв’ю зумовлені використанням його у проблемних дослідженнях, при вивченні громадської думки, вибіркових опитуваннях, анкетних дослідженнях. Автор пропонує використовувати наступні правила, що стануть у нагоді для ефективного кінцевого результату бесіди:

1.  Заздалегідь домовтеся про місце зустрічі з людиною, котра погоджується дати для Вас інтерв'ю.

2.  Аби справити враження компетентного співрозмовника, варто напередодні ознайомитися з тогочасними історичними умовами, найважливішими подіями, політичною ситуацією.

3.  На заздалегідь домовлену зустріч з'явіться у чітко визначений час, розкажіть про свою участь у дослідженні, сформулюйте тему, мету розмови.

4.  Запишіть анкетні дані співрозмовника (за умови, якщо реципієнт  бажає цього).

5.  Підготуйте план або схему основних запитань. Ставте питання тактовно, не відхиляючись від теми.

6.  Уважно слухайте інформацію, проводьте аудіо - чи відеозапис матеріалу. Уся зібрана інформація повинна обов’язково бути залишена  в письмовому вигляді у польовому щоденнику.

7.  Доброзичливо   ставтеся  до   співрозмовника.   Якщо  Ваші особисті переконання не співпадають із думкою людини, що дає Вам інтерв'ю, не намагайтеся перевиховувати чи повчати її.

8.  Пам'ятайте, що розповідаючи про свою долю, людина довіряє Вам частину свого життя. Обережно поводьтеся із отриманою інформацією, потурбуйтесь про її конфіденційність.

9. Не забудьте подякувати за розмову, що відбулась.

Для написання історії населеного пункту учні та учителі повинні вміти класифікувати предмети за видами джерел, здійснювати польовий опис пам’яток історії та культури, вести польовий щоденник, заповнювати топонімічну анкету, на основі схеми-плану викладати історію свого населеного пункту, записувати розповіді реципієнтів (інтерв’ю), працювати в бібліотеці та архівних установах, заповнювати анкети-відгуки, опрацьовувати зібраний матеріал, робити актуальні висновки.

1.3. Схема-план викладу історії населеного пункту

1.  Походження назви, археологічні дані, перекази, легенди про населений пункт.

2. Дата та обставини, які стали поштовхом до заснування населеного пункту; історія походження назви.

3.  З яких частин складається населений пункт, їх походження та відображення в них історії населеного пункту?

4.  Складіть опис пам'яток, які свідчать про історію населеного пункту у давнину.

5.  Дані про укріплені пункти в давнину та їх подальша доля.

6.  Культові споруди населеного пункту,  історико-архітектурні пам'ятки, могили, кладовища, палаци, парки, млини, крамниці. Ставлення жителів до них та перспектива їх використання.

7. Які традиційні промисли та ремесла розвивались у населеному пункті?

8.  Стан освіти у різні часи.

9.  Діяльність земств, судів, громад населеного пункту.

10. Що Ви знаєте з історії земельної і родинної геральдики та сфрагістики населеного пункту?

11.Що Ви знаєте про видатних людей даного населеного пункту?

10.Населений пункт в радянські часи.

11.Сучасний стан: населення, господарство, пам'ятні місця, культурний      розвиток.

12.Яка, на Вашу думку, перспектива населеного пункту?

Відомості зібрав________ Дата________                                

ФОТО 3

Окрім використання методів збору інформації, багато методичних рекомендацій і творчого потенціалу Коваль О.І. розкриває через тематичне заняття «Помічники історії».

1.4. «Помічники історії» (тематичне заняття)

На перший погляд заняття у вигляді гри досить просте і не потребує додаткових пояснень щодо його проведення.  Не кожен керівник гуртка дозволить собі подати матеріал про предмет і допоміжні дисципліни історії у вигляді інсценізації, адже якщо використати замість рольового спілкування вербальні методи (лекцію, розповідь), це займе близько 5 хвилин. Та якщо захід спрощеної тематики проводити у позаурочний час, то він буде цікавим  для школярів. Велике значення має пісня, яку склав учитель. Подібні вчинки на особистому прикладі вчать учнів прихильності до творчості і потягу до креативності. Адже не важливо, вмієш ти співати чи ні, головне – не відмовляти собі у намаганні навчитися.

Заняття побудоване на основі словесних методів викладу матеріалу. Учні самостійно вивчають інформацію, підготовлену заздалегідь, обмінюються нею зі своїми однолітками. Виклад навчального матеріалу у поетичній формі і з музичним супроводом ефективно сприймається учнями і якісно впливає не лише на рівень їх розумового розвитку, а на естетичні уподобання.

Мета: на основі інсценування розкрити зміст історії та допоміжних історичних дисциплін, залучити максимальну кількість учнів на занятті.

Виховна мета: виховати в учнів любов до Батьківщини та повагу до історії інших держав.

Обладнання: одяг представників історичних дисциплін; історичні карти; експонати музею.

Хід заняття    

Під звуки пісні про історію заходять учні-артисти на чолі із княгинею.

Королева:   І на землі Святій є Божий Рай:

Для кожного − це його рідний край.

Дім батьківський і місто, і село –

Всі: Усього Всесвіту цілюще джерело!

Ведучий: Сьогоднішнє свято присвячене історії як науці та її помічникам,                         тобто допоміжним історичним дисциплінам.

Ведуча: Придивімося ближче до такого важливого предмета, як історія.

Ведучий: Історія − наука про людей,

Але сама світом не іде.

Навколо неї добра "мафія":

джерелознавство й етнографія,

Ведуча: сфрагістика, геральдика і метрологія,

Звичайно нумізматика і хронологія.

Архівознавство та палеографія,

Археологія та історична географія.

Ведучий: Ономастика, генеалогія, боністика

І зовсім вже відсутня містика

Поважна дипломатика та етноніміка

Й насамкінець, це топоніміка.

Ведуча: О, ні, ще фалеристика забулась десь.

Філателія замикає рід увесь.

Королева: Ось така я багата,  маю велику родину, яка працює на мене заради правди і добра. Подивімося, а чи запам’ятали Ви моїх родичів?

1 учень: джерелознавство − це наука про джерела історичні;

2 учень:  етнографія − про звичаї народні, щедрі, зичні;

3 учень: сфрагістика розповідає про печатки;

4 учень: геральдика все знає про гербів початки;

5 учень: також існує метрологія − наука, всім точним вимірам це запорука;

6 учень: нестримна хронологія − наука про календарі;

7 учень: архівознавство відкриває документи нам старі;

8 учень: палеографія − розкаже про писемність;

9 учень: археологія − розкопки – найбільша із приємностей;

10 учень: ономастика − походження імен вивчає;

11 учень: генеалогія − рід поважати всіх навчає;

12 учень: боністика − наука про паперові гроші, коли вони в руках, то всі хороші;

13 учень: історична географія − розкаже про мандрівки;

14 учень: дипломатика перевіряє документи й плівки;

15 учень: етноніміка вивчає імена та прізвища людей;

16 учень: а топоніміка у назви міст нас поведе;

17 учень: нумізматика − це копійки − причини сварки;

18 учень: значки − це фалеристика, філателія – марки.

 Ведучий: Послухали ми це все класно,

тепер спочинем, бо не все нам ясно.

 Ведуча: А я вважаю всім все зрозуміло,

хоча й прочитано не дуже вміло.

 Королева: Я так гадаю: слух ми маємо,

тому давайте файну пісню заспіваємо.

Звучить «Пісня про історію»

Слова Коваля О.І., музика Трофімова Г.М.

Історія − наука про людей.

 Вона все знає: що, коли і де.

 Цікава це мандрівка у минуле

Усім вона розкаже те, що було.

Приспів:

Історія, історія,

Все вивчу і повторю я,

Залишу в ній я добрий слід,

Й, можливо, кращим стане світ.

 Історія учить добро творити,

 На світі тільки чесно жити,

 Примножувати, а не руйнувати,

 Й, звичайно, весело співати,

Приспів:

Завжди з історією ми дружимо.

 До всього ми є не байдужі.

 Усіх нехай нас поєднає

 Ця пісня, що тепер лунає.

Приспів:

Історія, Історія,

Все вивчу і повторю я,

Залишу в ній я добрий слід,

І вірю кращим стане світ.

ІІ «Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, простелилась нам юним під ноги»

У роботі О.Коваля туристсько-краєзнавчий напрям складається із  науково-історичних знань, практичних вмінь і навичок, способів діяльності, світоглядних, моральних, естетичних ідей та відповідної поведінки учня.

Туристсько-краєзнавча робота проводиться автором на уроках та у позаурочний час. Вона має широке коло дійових осіб: учні, учителі, батьки, громадськість, гості. Щоб налагодити    механізм взаємодії учитель, перш за все, ставить три групи запитань: вплив теоретичних запитань, отриманих на уроках чи у позакласний час на глибину розуміння краєзнавчого матеріалу; матеріал, який учні вивчають шляхом самостійної дослідницької або пошукової роботи; актуальні методи і прийоми для активізації пізнавальної діяльності учнів.

        2.1. «Історія місцевого самоврядування міста Гнівані»

Автор зі своїми вихованцями захопився цікавою темою – історією місцевого самоврядування.

Заняття побудоване у кілька етапів, під час проходження яких учні мають можливість працювати як  самостійно, так у команді. Найважливішим моментом для кожного учня є оголошення результатів. Саме тоді всі дізнаються ім’я переможця – найактивнішого та найерудованішого школяра, що стає поштовхом до свідомого вивчення та опрацювання навчального матеріалу.

Вивчення визначних дат з історії місцевого самоврядування будь-якого міста чи іншого населеного пункту дає змогу учням більше дізнатися про розвиток рідного краю, його розбудову, вивчити особистості, що у різний час  мали вплив на функціонування адміністративної одиниці.

ФОТО 2

Тема: Історія місцевого самоврядування м. Гнівані

Мета: розкрити суть місцевого самоврядування як основи демократії, показати історію місцевого самоврядування міста Гнівань від найдавніших часів до сьогоднішнього дня, навчити учнів працювати творчо і застосовувати набуті знання в житті, виховувати в учнів повагу до закону, любов до рідного краю та Батьківщини.

Допоміжний матеріал: Конституція України, Закон України «Про місцеве самоврядування», схема «Місцеве самоврядування», карта-схема міста Гнівань, доповіді учнів, виставка юридичної літератури.

Тип заняття: комбінований.

Форма заняття: турнір правознавців.

Місце проведення: шкільний історико-краєзнавчий музей.

Хід заняття:

Оголошення теми і мети заняття. Ознайомлення із програмою заняття:

I етап – мандрівка у історію міського самоврядування.

II етап – турнір між командами «Архонт» та «Воєвода».

III етап – підведення підсумків: визначення й нагородження переможців, аналіз заняття.

I етап

Вступне слово вчителя.

1-й учень: розповідь про становлення органів місцевого самоврядування міста Гнівань.

Музична заставка: «Пісня про Гнівань», муз. і слова Г.Трофімова.

Учитель: визначення правової бази самоврядування (Конституція України, «Закон України про місцеве самоврядування»).

2-й учень: характеристика органів місцевого самоврядування.

Учитель: «А зараз розглянемо становлення міського самоврядування нашого міста в процесі історії».

3-й учень: міське самоврядування XIII – XIV ст.;

4-й учень: міське самоврядування XV – XVII ст.;

5-й учень: міське самоврядування XVIII – XIX ст.;

6-й учень: міське самоврядування у XX ст.

Міське самоврядування в умовах незалежної України – виступ секретаря міської ради.

Учитель: резюмує виступи, демонструє документи, що стосуються історії самоврядування і оголошує конкурс.

Слово бібліотекаря.

II етап

Організаційна частина: вибори арбітра, поділ на команди, оголошення умов конкурсу, визначення переможців (призи), присвоєння звання почесного мера міста кращому учневі-ерудиту.

I тур. Запитання командам:

1.Як Ви розумієте визначення «самоврядування»?

2.Які його завдання?

3.На якому рівні самоврядування у нашому місті?

4.Скільки адміністративних одиниць було в міському самоврядуванні у віки середньовіччя? (12). Назвіть їх.

5.Що означають слова: плуг, рало, дим? (Податок з площі 13 га).

6.Які функції виконував побережник? (Поліцейський).

7.Який орган розглядав спори між селянами? (Суд).

8.Як називалися нові органи самоуправління, що виникли під час революції 1905 – 1907рр?

9.Скільки разів місто Гнівань було районним центром? (2).

10. Ви  відчуваєте піклування органів місцевого самоврядування про Ваші сім’ї та про Вас особисто?

II тур. Конкурс ерудитів (1+1 від команд):

1.Що таке «Ревізская сказка»?

2.Що це за скульптура? (Демонструється будинок мерії).

3.Що таке віче, чіфдизм, верьвь?

4.Висловіть Ваше ставлення до радянської влади.

5.До якої категорії більшовики відносили людей, які мали золоті зуби, двох свиней, ходили до церкви? (Ворогами радянської влади).

6.Скільки депутатів у міській раді? (32).

III тур. Команди готують 4 запитання одна одній та 3 запитання учителю.

III етап

Підведення підсумків турніру: слово арбітра, визначення переможців, кращого учня посвячують в почесні мери міста.

Основні події з історії самоврядування міста Гнівань:

- доба неоліту – збори жителів, які очолювали старійшини (жерці); початок становлення вождізму (чіфдизму);

- сходи сільських громад у добу Середньовіччя;

- у часи Хмельниччини громада міста ліквідовувала польсько-шляхетські порядки, у цей час Гнівань перетворюється на торгівельне місто;

- у кінці XVIII ст. інтереси міста захищав поміщик Онуфрій Щеньовський-Маршилик, член вінницького зібрання дворян;

- 1851 р. – громада міста зупинила свавілля місцевого пана Биковського, заявивши на нього в суд;

- 1857 р. – селяни с.Витави на сході кріпаків вирішили подати скаргу на пана Биковського до вінницького суду (відкрито 790 кримінальну справу);

- II половина XIX  ст. – громада вирішує питання благоустрою міста, будівництва залізниці; інтереси міста захищає граф Д.Ф.Гейден – голова («предводитель») вінницького дворянства;

- 1905 – 1907рр. – виникла рада уповноважених робітників, яка домоглася скорочення робочого дня до 9 годин, підвищення заробітної плати, відкриття шкіл, рада організувала серію страйків;

- 1917 р. – вибори до тимчасового органу управління, у Вінниці від цукрозаводу обрано О.Яворського;

-  1918 р. – Гнівань стає волосним центром, до якого приєднано 13 сіл;

- 1925 р. – в місті утворено містечкову раду;

- 1938 р. – Гнівань стає селищем міського типу;

- 1944 р. – громада селища збирає кошти для III Українського фронту під командуванням земляка Р.Я.Малиновського; Гнівань вдруге стає волосним центром;

- 11 грудня 1981 р. – Гнівань стає містом 7 категорії районного підпорядкування;

- 90-ті рр. – сходи громадян міста з питань соціального захисту;

- 1998 р. – вибори до міської ради (обрано 30 депутатів, голову міської ради);

- 2002 р. – вибори до міської ради (обрано 32 депутати, голову міської ради);

- 17 вересня 2004 р. – відзначено 375 років місту Гнівань з ініціативи Центру краєзнавства ЗОШ № 2;

- 24 листопада 2004 р. – трьохтисячний мітинг громадян Гнівані з вимогою до міської ради визнати вибори Президента України сфальсифікованими.

2.2. «Нас кличуть невідані дороги…

 (туристсько-краєзнавчий маршрут)

Автор із гуртківцями проводить численні експедиції за самостійно розробленими маршрутами. Так, наприклад, експедиція «Шляхами козацької слави». Учні-краєзнавці дослідили історико-культурні місця: Стару Прилуку, Липовець, Кальник, Дашів, Четвертинівку, Ямпіль, Бушу, Могилів-Подільський, Черемошне, Красне, Тиврів та інші визначні місця. Ознайомилися з перлинами Вінниччини, серед яких Букатинка, Стіна, Немирівське городище, Лядово, Нагоряни; Карпатський маршрут (21 км): Заросляк – Несамовите – Брескул – Гук – Говерла – Заросляк. А також здійснюють походи Гніванщиною.

Туристсько-краєзнавчий маршрут «Тарас Шевченко на Вінниччині» пролягає через пам’ятні місця Погребищенського, Липовецького, Іллінецького, Немирівського, Тульчинського, Шаргородського, Чернівецького, Могилів-Подільського та Мурованокуриловецького районів.

Результати експедиційної роботи презентовані на туристичних вечорницях у школі, краєзнавчій вікторині, опубліковані у районній газеті «Маяк». Юні краєзнавці відвідали музеї Т.Г. Шевченка у Києві. Шевченковому, Моринцях, підтримують зв’язки з працівниками музеїв. Вони виступають із доповідями під час проведення у навчальному закладі предметних тижнів, шевченківських днів. До 195 річниці з дня народження Т.Г. Шевченка проведено свято «Заповіт твій виконаємо». Учні-краєзнавці підтримують зв'язок із студентами Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Маршрут «Шляхами Тараса Григоровича Шевченка на Вінниччині» − це неодмінний атрибут практичного застосування туристських умінь і навичок, реалізація якого спрямовує учнів не лише до здобуття нових історичних знань, а й до патріотичного самовиховання на основі громадянських та загальнолюдських цінностей. Крім того, гуртківці залучаються до організації та розробки маршруту експедиції, за їх активною участю проводяться дослідження з подальшим аналізом та шляхами подолання проблемних питань (ситуацій), що, як відомо, позитивно впливає на розвиток цілісної особистості.

Отже, туристсько-краєзнавчий напрям роботи О.Коваля реалізується у дослідженні історичного минулого, формуванні практичних вмінь і навичок та здорового способу життя в учнів. Сучасний освітянський простір пронизаний нетрадиційними формами і методами виховання та навчання, оскільки учні стали іншими. Саме тому так гармонійно вливаються інноваційні з традиційними методи роботи з учнівською молоддю                  Коваля О.І.

ІІІ «Народ мій є! В його гарячих жилах козацька кров пульсує і гуде!»

Автор багато років досліджує історію і звичаї українського козацтва. Козацький тип виховання позитивно впливає на розвиток юнаків. Школа бойового гопака (засновник Коваль О.І.) працює за кількома напрямами розвитку: оздоровчий, спортивний, бойовий і фольклорно-мистецький. Вихованці школи постійно вивчають історію рідного краю, відвідують місця козацької слави.

3.1.«Свято козацької слави»

Автор розкриває маловідомі сторінки українського козацтва, показує найкращі його риси: силу, звитягу, любов до рідної землі, повагу до своїх побратимів, особливості козацької педагогіки.

Козацькі вечори, змагання, ігри, танці, − все це викликає захоплення. Кожен школяр віддано мріє бути схожим на дужого і вольового українського воїна, рівним якому не було за всю історію світової цивілізації.

Мета: показати роль українського козацтва в історії нашої держави, розкрити маловідомі сторінки козацької звитяги.

Обладнання: карта України з позначеними на ній місцями, де були юні краєзнавці, експонати музею школи на козацьку тематику, малюнки та дослідження учнів, портрети гетьманів і козаків, виставка історичної літератури.

Хід заходу:

Під звуки козацького маршу заходять учасники та гості.

Відкриття розпочинається з оголошення мети і програми свята.

Учні розповідають про козацькі подвиги на території рідного краю.

П’єса на тему: «Священний меч України» за мотивами В.Ємця.

Композиція «Роковини» − боротьба повстанських отаманів 1921 – 1928рр.за свободу.

Чи знаємо ми козацькі звичаї? Іспит для молодих козачат.

Сімейний ансамбль «Бурти» виконує пісню «Ой розвивайся, та й сухий дубе» та інструментальну композицію «Козацька весела».

Виступ зразкового ансамблю «Дивоцвіт»: стрілецькі та козацькі пісні.

Виступ молодих козаків Міжнародної федерації Бойового гопака.

Пісня про Данила Нечая. Виконують вихованці музичної школи.

Заключне слово. Закінчення свята. Нагородження кращих козачат та козаків.

Бойовий гопак.

Чи знаємо ми козацькі звичаї? (іспит для молодих козачат)

Запитання: «Хто знає гасло українського лицаря?»

Відповідь: «За Волю! За Долю! За Любов!»

Запитання: «Який же козацький пароль?»

Відповідь: «Пугу-пугу, козак з Лугу».

Запитання: «Куди йшли козаки?»

Відповідь: «На тихі води, на ясні зорі».

Запитання: «Чи боявся козак негоди й кулі?»

Відповідь:  «На козаку нема знаку».

Запитання: «Хто ж козацькі батьки?»

Відповідь: «Мати – Січ Запорозька, Батько – Луг Великий».

Запитання: «До якого часу тривав козацький герць?»

Відповідь: «Він тривав до першої крові».

Запитання: «Що робили із козаком-вбивцею?»

Відповідь: «Його закопували живцем разом із жертвою».

Запитання: «Як змагались маленькі козаки?»

Відповідь: «Так кидали в небо камінець, щоб він там аж дзенькнув».

Запитання: «Коли стригли козаків?»

Відповідь: «Їх стригли на Семена, 14 вересня».

Запитання: «Хто козацька Берегиня?»

Відповідь: «Наша Берегиня Рось-Мати».

Запитання: «А де живуть козаки?»

Відповідь: «Живуть у куренях, а хати – на цвинтарі».

Запитання: «Кого вважали тренованим козаком?»

Відповідь «Того, який перерубував 100 шарів повсті».

Запитання: «Як козак вправлявся шаблею?»

Відповідь: «Так махав шаблею, що крапля дощу не попадала на нього».

Запитання: «Що таке Росомаха?»

Відповідь: «Це Сіромаха, гайдамака».

Запитання: «Що курили козаки?»

Відповідь: «Козаки курили полин та чебрець».

Запитання: «Як лікували рани козаки?»

Відповідь: «Змішували землю із павутиною та прикладали до рани, пили воду, в яку стромляли розпечене залізо».

Запитання: «Як сповідувався козак-характерник?»

Відповідь: «Його тримали чотири козаки, щоб не впав піп від його енергії».

Запитання: «Що танцювали козаки?»

Відповідь: «Спас, гопак, аркан».

Запитання: «Хто ви, хлопці?»

Відповідь: «Ми з левади левенці, у Нечаєвій руці».

П’єса «Священний меч» (за мотивами В.Ємця)

Отаман Дженджелій: «Зруйнувала Катерина другу Запорозьку Січ. Я не хочу піддаватись москалям і туркам. Піду світ-за очі. Хто зі мною?»

Козаки: «Я, я, я!»

Козак 1: «Я бачу, нас тут триста. Попрощаємось із рідним краєм, підемо за отаманом».

Козак 2: «Щось довго, батьку, ми йдемо».

Козак 3: «Ой, лишенько, хто тут?»

Дід: «Чого прийшли сюди, діти?»

Козак 4: «Козацьку Мати – Україну в кайдани закували. Нема нам де подітись».

Отаман Дженджелій: «Не хочемо в неволю йти. Краще камінням станем».

Дід: «Скидайте Ваші мечі-шаблі всі до одного. Я знаю, що вам шкода, але треба».

Козаки: «Як же наша зброя, як ми будем воювати?»

Вмить зброя спалахнула, залишився тільки попіл.

Дід: «Розгортайте попіл, щось побачите. Спробуйте підняти цього меча».

Козаки спробували, але марно. Для кожного він був важкий.

Козак 1: «Пошлемо гінців до наших братів, може, вони піднімуть».

Козак 2: «Кубанські козаки не можуть підняти».

Козак 3: «Подільські теж, дунайські козаки також».

Козак 4: «Прикарпатські – теж».

Дід: «Бачу, діти, що немає серед вас того, хто здужає цього меча».

Козаки: «То хто ж його здужає?»

Дід: «То буде козак з козаків. Якого ще світ не бачив!»

Отаман Дженджелій: «Як його звуть?»

Дід: «Його звуть Єдність».

Козаки: «Єдність???»

Дід: «Брат з братом з’єднаються, в одно зіллються серця, коли запроданці і зрадники переведуться, тоді всміхнеться стара Козацька Мати – Україна».

Козаки: «Єдність, Козацька Єдність. Пролунало від Кавказу до Карпат!»

         Може зійдуть і виростуть ножі обоюдні,

Розпанахають погане гниле серце трудне,

І вицідять сукровату, і наллють живої

Козацької тої крові, чисто, святої.

                                     (Т.Шевченко)

Звучить пісня: «Їхав козак в гори та байрак»

Їхав козак в гори та байрак

На коника прихилився,

А за ним, за ним батько з матір’ю:

«Не їдь, синку, вернися!»

         «Ой не вернуся, не оглянуся,

А поїду на Вкраїну,

Кінь мій вороний, сам я молодий,

Далебі не загину».

«Ой неси мене, коню, вороний,

Та й на Січ Запорізьку,

Знадобились ми із тобою вдвох

В цьому славному війську».

         Їхав козак в гори та в байрак

На коника прихилився,

А за ним, за ним батько з матір’ю:

«Їдь же, сину, не журися».

ФОТО 1

3.2.«Відкриття гніванських краєзнавців:

Місцями Кармалюкової слави» (пошуково-дослідницька експедиція)

Мета: показати результати експедиційної роботи «Місцями Кармалюкової слави»:

-         підсумки роботи із архівними та музейними документами;

-         подорожі, екскурсії місцями Кармалюкової слави (музей та в’язниця у м. Літині, с.Кармалюкове та ін.);

-         зустрічі із краєзнавцями, які займалися вивченням життєвого шляху У.Кармалюка (А.М.Подолинний, В.П.Вовкодав);

-         складання власного маршруту;

Форма роботи: розповіді учасників експедиції про етапи написання роботи. Зокрема,  вивчення архівних матеріалів, збір інформації з допомогою інтерв’ю, анкет-запитальників, зустрічей із старожилами та краєзнавцями.

Юні історики-краєзнавці Гніванської СЗОШ №2 відвідали місця життя та боротьби народного героя-месника Устима Кармалюка. Вони досліджували його життєвий шлях у Літинському музеї, Летичеві, Камянці-Подільському,  Кармалюковому, Курилівцях. У селі Кармелюковому краєзнавці відвідали краєзнавчий музей, зустрілись із нащадками Кармалюка у 5 – 7 поколіннях. Бойові гопаківці Міжнародної федерації Бойового Гопака при Гніванській музичний школі виступили із програмою «Пам’ятаймо своїх героїв», присвяченій 222 річниці з дня народження У.Я. Кармелюка. Їх тепло зустріли учні та учителі місцевої школи, − виступили із фольклорною композицією. Завдячуючи директору музею імені У. Кармелюка гуртківці зустрілись із видатним краєзнавцем та кармалюкознавцем Володимиром Петровичем Вовкодавом, який був ініціатором встановлення пам’ятника Устиму Кармалюку у с. Кармелюковому 1965 року.

Використані методи педагогічної діяльності у пошуково-дослідницькій роботі з вихованцями розвивають спостережливість, уміння аналізувати, систематизувати інформаційні дані про історичні події та факти, узагальнювати, а також робити актуальні логічні висновки.

Керівник гуртка "Історичне краєзнавство" Коваль О.І., учитель Гніванської ЗОШ  І-ІІІ ст.-ліцею № 2; керівник гуртків ВОЦТСКЕ разом зі своїми вихованцями.