Сценарій виховного заходу з теми:

«Українські вечорниці»

Народні свята й обряди – це система споконвічного життя українців із художніми образами, влучним словом, музикою, танцями. Досить цікавим у цьому плані є українські вечорниці. Вечорниці – одне із найулюбленіших свят молоді. Саме під час таких зустрічей можна було повеселитися, погомоніти, почути новини, смішні історії, загадати загадки та поспівати веселих пісень. Разом з тим дівчата брали з собою роботу – пряли, дерли пір’я, вишивали.

Ми не повинні забувати про відпочинок для молоді. Адже під час проведення заходів подібного роду учні глибше пізнають традиції та звичаї свого народу, закохуються у влучність українського слова, у красу української пісні, пізнають моменти колишнього побуту та елементи праці.

Мета: виховувати любов до глибини народних знань та традицій, повагу до української пісні, розвивати артистичні здібності дітей.

Обладнання: клас прикрашений вишивками; піч, вишиті рушники, вишита скатерка на столі; відповідний одяг для школярів.

Хід заняття:

Ведучий: Україна! Країна краси і смутку, радості і печалі, вінок із рути і барвінку, над яким світяться яскраві зорі! Це  мужній народ, який віками боровся за своє щастя, волю та завжди возносив велич своєї душі у пісні.

Ведучий: Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її,  як чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву та ніжну. Яка мати не співала цих легких,  як сон, пісень над колискою дитини? Яке свято обходилося без пісні: веселої, жартівливої, сумної чи зажурливої? Українська пісня − це бездонна душа нашого народу, це його сила.

Сьогодні ми відкриємо для себе роль української пісні на вечорницях.     

(Ведучі відходять в сторону, виходить господиня вечорниць, починає    

застеляти стіл скатертиною, чепуритися біля дзеркала).                               

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців нема. Що то молодість,
цілу ніч прогуляли б, дай їм лише музику та пісні. І так споконвіку                

ведеться. Та й ми колись… Літа, літа! Летять, наче орли сизокрилі! (Співає):

« Ой, верніться, літа мої, хоч до мене в гості...»                                                

Непомітно входить друга жінка, підхоплює пісню:                                           

« Не вернемось, не вернемось. Немає до кого.                                                   

Було б же нас шанувати, як здоров'я свого».

Господиня: Ой, Наталко, налякала ж ти мене. А я тут молодість згадала,
та так сумно стало.                                                                                               

Жінка: Не треба, Катре, не край мого серця (співають разом):                        

« Ой за гаєм зелененьким                                                                                    

Брала вдова льон дрібненький.                                                                           

Вона брала-вибирала,                                                                                         

Тонкий голос подавала...».

Стук у двері. Заходять дівчата в українському вбранні.                                   

Дівчата: Добрий вечір у Вашій хаті!

Жінки: І Вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будь ласка, у нашій хатині на нашій лаві.

Дівчата: Чи ж нам пристало сідати, нам пристало пісню співати:

«В кінці греблі шумлять верби, що я насадила,

Нема того миленького, що я полюбила.

Нема мого миленького – вже й рочок минає,

Пішла б його виглядати – дороги не знаю.

Зашуміла дібровонька листом зелененьким,

Як поїхав мій миленький конем вороненьким».

Господиня: Просимо, просимо гостей до хати.

(Дівчата заходять, сідають, виймають вишивання, приступають до праці, показують одна одній свої узори, рушники).

Чується пісня «Ой на горі та й женці жнуть», яку співають хлопці, що йдуть на вечорниці).

Хлопці: Пустіть до хати!

Дівчата: Попросіть гарненько!

Хлопці стукають, тупають ногами.

Дівчата: Агов, хто там такий?

Хлопці: Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть їх до хати!

Дівчата: Не пустимо в хату, бо Вас багато!

Хлопці: Пустіть, бо гірше буде!

Дівчата: Ми як візьмемо рогатини, полатаємо Ваші спини.

Хлопці: Дівчатонька, голубоньки, та ми ж прийшли не битися, та ми ж прийшли миритися, гостинці принесли.

     Дівчата пускають до хати хлопців, але хлопці роблять вигляд, що сердяться. Дівчата починають їх зачіпати. Виходить одна, починає приспівувати:

      «Полюбила коваля, така доля моя,

       Я ж подумала, кучерявий, а в нього чуба нема…».

Хлопець (відспівує до неї):

      «Галя, Галя чорноброва, чого в тебе брови криво?

      На козака задивилась, та й брівоньки і скривились…».

Дівчина:

      «А до мене Яків приходив, коробочку раків приносив.

      А я тії раки забрала, а Якова з хати прогнала!»

Хлопець:

     «По городі жук, жук, по дорозі чорний,

     Подивись на мене, дівко, який я моторний!..»

Господиня: Та досить Вам уже пісень співати, покажіть свою майстерність у знаннях та мудрості. Відгадайте-но загадки:

     − Що у світі найсильніше? – Вода.

     − Що у світі найпрудкіше? – Думка.

     − Скільки в небі зір? – Як у морі піску.

     − Скільки у морі піску? – Як на землі трави.

     − Скільки на землі трави? – Як проміння у сонця.

     − Скільки проміння у сонця? – Як у людини думок.

        Бачите, скільки всього багато у нашому світі?! Молодці. А тепер пограйте «Панаса».

Гра «Панас»: обирають Панаса, зав’язують йому очі, виводять на середину:

− Панасе, Панасе, на чому стоїш?

− На камені.

− Що продаєш?

− Квас.

− Тоді лови курей, а не нас! (Кого спіймає, той стає «Панасом». Учасники обирають кілька «Панасів»).

Дівчата співають:

«Ой у вишневому саду, там соловейко щебетав,

Додому я просилася, а він мене все не пускав (2).

Козаче мій, а я твоя, пусти мене, зійшла зоря.

Проснеться матінка моя, спитає, де гуляла я (2).

Хлопці співають:

«Скільки б не співали, а кінчати час,

Кращі побажання Ви прийміть від нас.

Хай Вас і в нас все буде гаразд,

Щоб Ви і ми щасливі були».

Господиня разом із жінкою: Молодці, гарно повеселилися, а тепер запрошуємо Вас до вечері (всіх пригощають варениками). Молодим потрібно і гарно повеселитися, і гарно поїсти.

Після смакування всі дякують господині за прийом.

− Дякуємо Вам, господине, за теплу хату, добру посмішку, смачну страву. Нехай добром повниться Ваша хата та примножаться щасливі літа.

− До нових зустрічей!

− До нових вечорниць!

− Добра Вам та злагоди!

− Щастя Вам!